Війна & вода

Цінність водних ресурсів є безмежною, оскільки без води немає життя і їй немає заміни. Цей факт найкраще ілюструється широким ентузіазмом щодо ймовірності існування  води на Марсі та взаємозамінністю, коли мова йде про воду та життя. Звернімося до цифр:

• 71% земної поверхні покриває вода
• 1359 мільйонів км3 води на планеті
• 97% земної води міститься в океанах (занадто солоної для пиття, вирощування сільськогосподарських культур і більшості промислових цілей, крім охолодження).
• 2,5% прісної води Землі недоступні: замкнені в льодовиках, полярних крижаних шапках, атмосфері та ґрунті; сильно забруднені; лежить занадто далеко під земною поверхнею, щоб бути видобутим за доступною ціною.
• 0,5% земної води є доступною прісною водою.

Отже, людство використовує доступну прісну воду лише з двох джерел — підземного та поверхневого, існування яких під постійною загрозою через недбале ставлення людства до навколишнього середовища. Вода надзвичайно вразлива до забруднення. Відома як «універсальний розчинник», вода здатна розчиняти більше речовин, ніж будь-яка інша рідина на землі. Це причина, чому вода так легко забруднюється. Токсичні речовини з ферм, міст і заводів легко розчиняються і змішуються з нею, викликаючи забруднення.

Поговоримо про підземні води. Дощ падає і просочується глибоко в землю, заповнюючи тріщини, щілини та пористі простори водоносного горизонту (по суті, підземного сховища води), де стає підземною водою — одним із найменш помітних, але найважливіших природних ресурсів. Майже 90% європейців покладаються на підземні води, які викачуються на поверхню і стають питною водою високої якості. В Україні, до речі, цей відсоток значно менший — лише 25%. Для деяких людей у ​​сільській місцевості це єдине джерело прісної води.

Підземні води забруднюються, коли забруднювачі — від пестицидів до відходів, що вимиваються зі сміттєзвалищ і септичних систем — потрапляють у водоносний горизонт, що робить його небезпечним для використання людиною. Очищення підземних вод від забруднень може бути складним і дорогим, або взагалі неможливим. Після забруднення водоносний горизонт стає непридатним для використання протягом десятків, сотень або навіть тисяч років. Підземні води також можуть поширювати забруднення далеко від вихідного джерела забруднення, оскільки просочуються в потоки, озера та океани.

Що стосується поверхневих джерел прісної води, то вони становлять понад 75% від всієї води, яка доставляється до українських будинків. Але значний відсоток цієї води під загрозою або взагалі непридатний до вживання, адже за станом хімічного і бактеріального забруднення класифікується як забруднений і брудний (IV - V клас якості). Найгостріший екологічний стан спостерігається в басейнах річок Дніпра, Сіверського Дінця, річках Приазов'я, окремих притоках Дністра, Західного Бугу, де якість води класифікується як дуже брудна (VI клас). Для екосистем більшості водних об'єктів України властиві елементи екологічного та метаболічного регресу. До основних забруднювачів належать нафтопродукти, феноли, азот амонійний та нітратний, важкі метали тощо.

Для переважної більшості підприємств промисловості та комунального господарства скид забруднюючих речовин істотно перевищує встановлений рівень гранично допустимого скиду. Це призводить до забруднення водних об'єктів і порушення норм якості води.

Окремо варто розглянути екологічні проблеми, спричинені війною:

• Перша атака росіян на Дніпро відбулася 26 лютого, коли вони цілилися у дамбу Київського водосховища — тоді ракету збила ППО. З того моменту в поверхневих водах України, зокрема Дніпрі й притоках, опинились десятки ракет систем залпового вогню, снарядів, гвинтокрилів, бойових машин; уламки мостів та інших споруджень. 
• Російські обстріли та викиди забруднюючих речовин (порохових газів, продукти вибухових газів від вибухового перетворення тротилу та гексогену) призводять до утворення небезпечних газоподібних речовин. Якщо уражається військова техніка, то відбувається більш активне забруднення паливо-мастильними матеріалами, що є в баках та у двигунах танків, БМП, БТР, автомобілів, паливозаправників та інших її зразків.  
• В результаті обстрілів багато міст втратило очисні споруди. Так в Дніпро потрапляють неочищені стоки смт Василівка Запорізької області, і ми можемо робити припущення про аналогічну ситуацію в інших окупованих населених пунктах.
• Внаслідок оглушення авіаударами гине риба й інші представники місцевої фауни. Прикладом такого екологічного лиха є озеро в місті Ірпінь, де за тиждень після початку війни спостерігався масовий мор риби, оглушеної в результаті авіаційних ударів (вірогідно з 2 по 9 березня). Основна маса риби, що загинула — товстолоби та коропи вагою 10-15 кг. Через півтора місяця місцеві активісти витягнули понад 2 тонни мертвої риби, але ще частина вже почала розвалюватись і опускатись на дно, отравлюючи водойму. 

Також є непрямі наслідки війни, які виникають не від пожеж чи розриву снарядів. Через дефіцит електроенергії зупиняються водоочисні підприємства. Неочищені стоки потрапляють в ріки, звідти — до водосховищ. Так само без електроенергії зупиняються помпи у шахтах і вони затоплюються разом із токсичними та радіоактивними відходами, які можуть проникати у ґрунтові води. Ця проблема є на Донбасі з 2014 року і її ніяк не вирішити, поки регіон перебуває під окупацією. 

Загалом за даними Держекоінспекції України, за перші 10 місяців війни росія завдала збитків на суму понад 55 млрд гривень внаслідок техногенного забруднення, засмічення вод та самовільного користування водними ресурсами.

Поговорімо про наслідки: забруднення води вбиває не менше за обстріли. Фактично, щороку це спричиняє близько 1,5 мільйона смертей по всьому світу. Щороку від небезпечної води хворіє близько 1 мільярда людей, і громади в зоні активних бойових дій знаходяться в непропорційному ризику бути в їхньому числі. Навіть плавання може становити ризик. Звернемось до американської статистики: згідно з оцінками EPA, щороку 3,5 мільйона американців хворіють на висипання на шкірі, почервоніння очей, респіраторні інфекції та гепатит через купання в забруднених стоками прибережних водах.

Басейнова індустрія — індустрія оздоровлення та спорту — має глибоку прив’язку до  доступної чистої води. По-перше, вона заповнює чаші наших басейнів, і якість цього “вихідного матеріалу” має велике значення для його подальшого обслуговування. По-друге, зважаючи на рівень забруднення українських річок та озер, ми маємо бути “напохваті” у періоди літньої спеки, щоб під час купання гарантувати людям оздоровлення, а не навпаки.

Також немало важливою є соціальна відповідальність бізнесу у період глобальних викликів. Екологічні питання ще довго не будуть у топі головних державних питань, тож ми можемо сприяти відновленню та захисту води за допомогою власних фінансів та ініціатив.