Тренінг-центр: інтерв'ю з Іштваном Коханом

Мабуть ви, як і ми, часто задаєтеся питанням: як підвищити кваліфікацію? Адже байдуже, наскільки ви хороший майстер зараз - без постійного розвитку це не означає нічого. В цьому матеріалі ми хочемо поговорити про курси CPO та APF від тренінгового центру “Вікна у Водяний Всесвіт”. Вони готують басейнщиків та інженерів обслуговування аквапарків з міжнародною сертифікацією протягом 13 років, і ми вирішили з’ясувати, як змінилася професія “оператор обслуговування басейнів” за цей час. На наші питання відповість інструктор тренінгового центру - Іштван Кохан. 

• Іштване, нумо повернемося до самого початку. З чого почалася історія тренінгового центру?
• Це було у 2008 році, тоді збіглися кілька речей. По-перше, мною вже була побудована не одна сотня басейнів, і я стикався з великою кількістю проблем: будували добре, залили воду добре, а потім щось сталося і вода побіліла або позеленіла. І ми намагалися це виправити, але наші дії були повністю неусвідомлені та хаотичні. Як наслідок, була гостра потреба в чек-листах щодо того, як і що робити в таких ситуаціях. По-друге, я вперше потрапив у США на виставку, подивився як все працює у них. Це був зовсім інший світ. На цій виставці мені на очі потрапив підручник, де у 2-3 сторінках були прописані відповіді та рішення для всього того, над чим ми міркували довгий час.
  Тоді я зрозумів, що будувати ми навчилися добре, а експлуатувати - не дуже. Я хотів купити той підручник, але мені його не продали, бо з’ясувалося, що він був частиною навчального матеріалу курсу CPO, по якому на той момент навчалися 120 країн світу (наразі його читають майже в усіх країнах світу - прим.редакції). Але тоді його не було на інших мовах, його не читали онлайн, а скласти фінальний тест можна було лише в США. Це виливалося у конкретну суму. Але я дуже “загорівся”. Трохи пізніше частина їхнього курсу з’явилася онлайн, а потім відкрився перший європейський сертифікаційний центр в Іспанії. Я скористався цією можливістю і пройшов курс. Під час екзамену мене помітив інструктор і запропонував зробити російськомовний курс, бо у нас було все необхідне для цього: досвід, знання, перекладач. Після цього була здача інструкторського курсу, отримання ліцензії та випуск двох підручників: українського та російськомовного варіантів.
  
  
• Кого більше на ваших курсах: українців або учнів з інших країн?
• З інших країн. Впізнаваність і попит в інших країнах чомусь вищі, ніж в Україні. Я не хочу робити висновки, але в співвідношенні це буде десь один українець на шість іноземців.
  
  
• Чи визнаєте, що до тренінгу робили колосальні та неприпустимі помилки?
• Так, і регулярно перепрошую за них під час інтенсивів і звернень. Річу тім, що я все робив за рекомендацією когось, хто насправді не мав авторитету в цій справі та відповідної освіти. За принципом "ну спробуємо". Я дуже шкодую про це, адже ще зі старту треба було придбати нормальні вимірювальні прилади і все було б добре. Наразі ми працюємо за таким принципом: міряємо - ставимо діагноз - прописуємо лікування. А тоді перші дві стадії просто пропускали. Пафосно порівнювати себе з лікарями, але ми лікуємо воду. Тож як і в медицині, спочатку потрібно взяти аналізи, поставити діагноз, а потім вже призначати лікування.
  
  
• А що можете сказати щодо професії "басейнщик"? Як вона формувалася в Україні?
• Це був непростий шлях, ми робили безліч запитів і вдячні за це закарпатському депутату Роберту Горвату. Він зробив те, що може зробити будь-який депутат, але не всі готові займатися цим: він зареєстрував наш запит у Верховній Раді та на підставі цього відправив депутатські запити в усі міністерства, куди ми подавали нашу заявку. Це допомогло розв’язати питання набагато швидше, ніж могло б бути. Заради чого все це? Коли є класифікатор і професія, це не просто запис у реєстрі. У кожній професії є два важливих пункти:
  1. Якими знаннями і якостями повинен володіти представник даної професії;
  2. Зона його відповідальності.
  Мною рухало саме це, я сподівався, що це врахують і власники басейнів.
  

• Скільки сертифікатів за тринадцять років було видано саме в Україні?
• Ми перевалили за сотню, але на тлі загального числа басейнщиків це менше одного відсотка. І немає сенсу шукати винних, адже навіть на нашому ринку не всі знають, що є така професія. Як правило, доглядом за басейном в громадських комплексах займаються люди, які до хімії не мають ніякого стосунку і роблять це "в додаток" до основної роботи. Ну а для власника пошук або навчання окремої людини - це колосальні витрати.
  
  
• Відсутність сертифікації та профільних знань - це виключно наша чи світова проблема?
• Виключно наша. В Америці в громадському басейні без сертифіката СРО тобі хіба що хімію дозволять носити, у Європі все ще складніше. У них є певна ієрархія, і ти починаєш з самого низу, постійно навчаючись. Ти відвідуєш курси, отримуєш знання через Асоціацію, стаєш учасником форумів. З роками набираєшся авторитету і виростаєш до того рівня, коли можеш відповідати за щось. Без цього ніхто тебе не стане сприймати, і тим паче працювати з тобою.
  
  
• Впевнені, ви отримуєте відгуки від учнів. Наявність сертифікату та профільних знань якось вирізняє їх серед конкурентів, дає переваги? 
• Кажуть, що вирізняє дуже сильно. Розрив між сертифікованими басейнщиками та самоучками настільки великий, що вони вже самі починають навчати. Хоча дивно, я головною перевагою вважав саме знання, але багато хто йде на курс не за ним, а за дипломом з сертифікацією міжнародного класу, який дає їм перевагу перед конкурентами. Це вагомий аргумент для замовника. Був навіть смішний випадок з клієнтом із Казахстану, який готовий був платити великі гроші, але не хотів навчатися - йому був потрібен диплом. Диплом і нічого більше. Як з'ясувалося, це була одна з умов державних тендерів при масштабному будівництві в Астані: виконавці були повинні мати профільну освіту. Щойно у твоїй компанії з’являється хтось з профільною освітою і це одразу змінює правила гри.
  
  
• Якщо розрив такий великий, то які, на вашу думку, три ключові помилки, які видають непрофесіоналів? 
• По-перше, це проведення процедур над водою без фіксації того, в якому стані вона була на початку. Неможливо кудись йти, коли не знаєш, де ти знаходишся.
  По-друге, це руйнування ринку, робота за три долари та за будь-яких умов. Доходить до абсурдного, що вони виконують необґрунтовані вимоги замовника, шкодячи басейну ще більше. Хоча саме вони мають пропонувати рішення. 
  По-третє, вони працюють неофіційно. Через це вони не можуть вимагати за свою роботу великі кошти, звідси відсутність мотивації та можливості навчатися. Звідси у них з інструментів “аптечка” за 15 доларів, яку вони привозять до замовника на  старому опелі. 
  
  
• А що має бути в “аптечці” професійного басейнщика?
• Як мінімум, це вимірювальний прилад, який вимірює до +/-10% основні показники води, рівень, рулетка, додаткові вимірювальні прилади, додаткові пилососи для адекватного темпу роботи, набір запчастин, журнал звітності, довідники, калькулятори під рукою, розпізнавальні знаки. Також супутні елементи - візитівки, сайт, сучасні платіжні системи. Чиста форма! Хоча наша робота брудна, у замовника вона асоціюється з чистотою. Він пускає тебе у святиню - у свій будинок, у свій басейн, який як і ванна -  особистий простір для кожного. А ти приїжджаєш брудний, незрозуміло на якій машині. Звісно, замовник не готовий платити.
  
  
• У межах випуску ми спілкувалися з новим президентом Асоціації аквапарків України. Раніше ви активно брали участь у житті ААУ, маєте намір продовжувати?
• У будь-якому проєкті є етап емоційного зростання, є етап спаду, але якщо ти намагався все робити правильно, то настає момент, коли у тебе з'являються перші подяки. У мене вони двох типів: перші - від тих, хто в принципі не хотів брати в цьому участь, але вони під'єдналися і почали теж штовхати цю машину. Другі - від тих, хто хай поки не голосно і не зовсім офіційно, але підходять і дякують. І коли це повертається до тебе, то розумієш, що все - вже на цьому не зупинишся. Тому так, я буду продовжувати.
  
  
• Чи будуть отримувати істотні бонуси в плані сертифікації та навчання члени ААУ?
• Чесно скажу, що ідея була і навіть механізм продуманий, але поки я ці дві речі не пов'язую. У нас не зовсім коректно сприймається лобізм з можливістю заробляти, як це влаштовано, наприклад, у США. У нас не заведено говорити про гроші вголос. ААУ декларує навчання і воно точно буде проводитися мною, і, цілком зрозуміло, там будуть моменти з СРО. Але чи будуть в ААУ видаватися сертифікати за якихось 350 доларів, коли їх реальна ціна 900, з компенсацією різниці діяльністю членів і їхніми внесками в Асоціацію - можливо. Але я не можу сказати, що я це планую. Хотілось би.
  
  
• Чи можуть українські аквапарки похвалитися сертифікованими співробітниками?
• Так. Наскільки знаю, таких аквапарків два. Один з них - “Гаваї” в Одесі, їх головний технік проходив навчання у нас. Знаю, що десь є ще один. Решта якщо і приходили, то своїм коштом, аквапарки фінансувати це поки що не готові.
  
  
• Ну і останнє, трохи філософське питання: з кого починається відповідальність?
• Для мене воно зовсім не філософське і відповідь на нього проста - з кожного. Відповідальність - це ключове слово, якого нам не вистачає в країні. Ми успадкували це від СРСР, де вся відповідальність була на партії, а особиста знаходилася на примітивному рівні. У капіталістичному світі все інакше - тут відповідальність на кожному.  На пострадянському просторі, на жаль, за це слово поки не готові платити, за нього не готові дякувати, за нього інколи готові бити. Тож це стає просто невигідним - брати відповідальність, адже хтось дуже швидко захоче цим скористатися. Тому немає ініціативи. Для неї потрібна відповідальність.