Інтерв'ю з капітаном збірної з синхронного плавання - Анастасією Савчук

У рамках другого випуску ми спілкувалися з чинним капітаном збірної України з синхронного плавання - Анастасією Савчук! У цьому виді спорту вона вісімнадцять років, має безліч спортивних нагород, серед яких золото у хайлайтах та бронза у дуеті на Чемпіонаті Світу у 2019, срібло у дуеті на Чемпіонаті Європи у 2018, а також дві “Зірки Слобожанщини” - спортивні нагороди кращих спортсменів Харківщини! Зараз Анастасія готується до виступу на Олімпійських іграх у Токіо, тож ми поквапилися дізнатися всі деталі. 

• Анастасіє, дякую, що погодилися на інтерв'ю! Ви є однією з найкращих синхроністок не тільки України, але й світу. Розкажіть, як ви потрапили у цей спорт?

Я б сказала, що абсолютно випадково. У 5-6 років батьки відвели мене на бальні танці, але мені там не сподобалося. Після того спробувала плавання. Я добре плавала, тож коли відділення нашої бази закрилося - ми почали шукати інший басейн. Натрапили на спорткомплекс “Локомотив”, а там підказали, що йде набір дітей на синхронне плавання. Тож вирішили спробувати!

• Були критерії, за якими здійснювався відбір?

Ні, тоді цим ніхто не переймався. Зараз складніше, намагаються брати високих і худеньких, щоб були природні дані.

• Була мета робити професійну кар'єру чи все вийшло само собою?

Ні, мети не було, але мені дуже сподобалося, тому добре пішло. 

• Як щодо підліткового віку? Не було бажання все кинути та жити звичайним життям своїх однолітків?

Напевно, було, у юному віці завжди складно. Велике навантаження, але батьки та тренери підтримували в усьому, мотивували не здаватися. А потім, коли отримуєш медалі чи стаєш на п'єдестал, забуваєш про все. Всі зусилля вартують цих емоцій!

• Скільки годин на день доводилося займатися, щоб досягти таких результатів? 

Коли у п’ятнадцять років потрапляєш у юніорський склад, то тренуєшся по вісім годин на день. Також продовжуєш відвідувати школу, тож вільного часу дуже не вистачає. У вісімнадцять переходиш до збірної і стає трохи легше, тренування у нас з сьомої і десь до шістнадцятої години. Але навіть у збірній багато хто навчається, здає ЗНО, вступає на аспірантуру. Якось встигають все. (сміється)

• Який Ваш результат зараз? Є якісь елементи, якими пишаєтеся найбільше?

Синхронне плавання - дуже різноманітний вид спорту, у нас об'єднані плавання, спортивна гімнастика, акробатика, йога, балет... Все разом! Ми виконуємо акробатичні елементи, подвійне сальто, вчимося робити потрійне, здобули першість у хайлайтах. Дуже тішить можливість робити щось таке, що, можливо, не здатний зробити більше ніхто у світі! Завжди є чому вчитися, адже кожні чотири роки наступає новий Олімпійський цикл та повністю змінюються елементи, змінюється програма. Доводиться вчитися новому, адже до цього ти робив все по-іншому. При постановці програми намагаєшся йти у ногу з часом, відрізнятися. Ми постійно вдосконалюємось, адже у цьому виді спорту не можна стояти на місці. 

• Програму придумують тренера?

Музику шукають тренера, а коли ставимо програму - робимо все разом. Тренер каже, що хоче спробувати певний елемент. Ми пробуємо. Якщо має гарний вигляд і вся команда робить, то залишаємо, але буває і таке, що доводиться міняти. Намагаємося підлаштовуватися під кожного, так програма виглядає гарніше.

• Поговоримо про Олімпіаду. У спортивному світі дають якісь прогнози чи все знов у підвішеному стані?

Ми намагаємося сильно не зачіпати цю тему, бо починаєш засмучуватися, опускаються руки. Зараз триває Світова серія, і вже два старти скасували - у Китаї та Парижі. Кажуть, що Олімпіада відбудеться обов’язково, а як там насправді - подивимося. 

• Чула, що ви плануєте йти з команди після Олімпіади. Це правда?

Так, я думаю про це, але все буде залежати від результатів Олімпіади. Точно знаю, що треба трішки відпочити.

• Куди далі? Плануєте залишатися в Україні та робити тренерську кар’єру?

Залишатися планую, але тренерською діяльністю поки не хочу займатися. Мені здається, я буду дуже злим і нервовим тренером (сміється). У мене надто запальний характер.

• Всередині команди завжди знаходите компроміс?

У більшості випадків до мене прислухаються, бо я капітан. Тому так. 

• Чи спілкуєтеся з синхроністками з інших країн? Їх умови відрізняються від ваших?

Не сказати, що тісно, ​​але так, спілкуємося. У росіянок є своя база, власний комплекс з басейном. В цьому трохи заздримо, бо ми плаваємо з відвідувачами громадського басейну, боремося з ними за доріжки. (сміється) Хочеться, щоб водним видам спорту приділялося більше уваги в Україні. Щоб будували нові громадські басейни або, хоча б, модернізували та розширювали старі. Щоб були сучасні кімнати відпочинку, фізіотерапії; не гірше, ніж в інших видах спорту. Ми, рахуй, півжиття проводимо у спорткомплексах. Нам це потрібно. 

• Як щодо конкуренції всередині команди? У цьому виді спорту є боротьба за лідерство серед своїх?

Напевно, що є, але лише на початку, коли тільки формується команда. А коли приходиш в усталену, то вже доведи, що заслуговуєш на це місце та власну думку.

• Чому в збірній тільки харків'янки?

Зараз багато де тренують маленьких діток, а старшим доводилось би приїжджати тренуватися до нас - це не завжди зручно і не завжди на це є кошти. Хоча деякі так і робили, у нас є дівчата з інших міст, але вони вже рахуються за наших, харківських. До речі, юніори приїжджають зараз, а це означає, що синхронне плавання поступово розвивається і в інших регіонах. 

• Хочеться вірити! Нумо трохи поговоримо про недоліки синхронного плавання. Бувають травми під час занять?

О, звичайно, як і в будь-якому іншому виді спорту! Чомусь заведено вважати, що синхронне плавання не травматичне, але тут завжди можна отримати ногою в око, зламати ніс, на тебе можуть приземлитися зверху під час підтримки. Ми ж не просто плаваємо, а постійно рухаємося, вигинаємося, б'ємося одна об одну через те, що близько “стоїмо”. Тож інколи доводиться ходити з синцями.

• Який виступ запам'ятали найбільше?

Останній, у корейському Кванджу на Чемпіонаті світу. Вся команда відібралася на Олімпійські ігри, у нас була кваліфікація. Це такі приємні емоції, така гордість! Відчувається підтримка, розумієш, що за тебе вболівають, що треба гідно представити країну. 

• Вдається під час подорожей поєднувати спорт із вивченням нових місць?

Не зовсім, бо єдиний ракурс, з якого ми бачимо місто - це вікно автобуса, яким їдемо до бази. Але в таких автобусах ми об’їздили вже пів світу! Буває, коли після змагань залишається півдня до від'їзду, то можемо сходити в магазин або кудись поруч. 

• Оце звучить прикро! А якби у вас був шанс повернутися у минуле, все б у житті зробили так само?

Напевно, у якийсь момент сказала б собі: “А ну зберися, ганчірко!” У той час, коли був шанс стати солісткою, я трохи розпустила себе. Мені подобається соло, я виступала солісткою в юніорах, але у збірній вже були солістка та дует, тож я була лише у групових програмах. А коли прийшов час і у мене був шанс, то я трохи не дотягнула до цього. Тож зараз ми працюємо над дуетом.

• Любов до води є досі чи перетворилася на рутину?

Трохи перетворилася. (сміється) Але лише до води, а не до синхронного плавання! Це дуже динамічний та різноманітний вид спорту, який вимагає постійного подолання себе, виправлення найменших помилок. Тут не буває нудно.

• То на морі ви не плаваєте? 

Взагалі не плаваю! Зануритися один раз і назад - засмагати. Люблю звуки, шум моря, але  щоб плавати... Навіть коли їдемо у відпустку з чоловіком, а він плавати особливо не вміє, то ледве не змушує плавати з ним. А я сміюся, що не можу - наплавалась вже.

• Вдячні за змістовні відповіді! І останнє запитання: який ваш девіз під час виступів? Традиції? 

Девізу немає, а ось традицій у нас багато. Обов’язково подихати з командою, подихати окремо, обійнятися з кожним, потриматися за руки - з кожною людиною у певному порядку! У нас є місця, щоб полежати перед виступом. Якщо все пройшло добре - зобов'язаний лягти туди знову! Все, аби гідно виступити!